Всі ми любимо спінінг за неповторні відчуття боротьби з рибою і так само любимо щуку – рибу, яка нам ці відчуття дарує. Варіантів, як ловити, безліч. В інтернеті багато інформації, але для мене вона якась однотипна. Мовляв, кинув і тягни, або роби проводку «під джиг». Це не зовсім так, адже є ще багато способів проводки «заліза», про які або не знають, або, можливо, не поспішають ділитися уловистими секретами. Розповім лише про блешні і про проводки, які особисто мені приносили улов.
Буду щиро радий, якщо ця робота стане корисною і коливальна блешня в ящику читача перестане бути просто баластом.
Ні для кого не секрет, що коливальна блешня є найдавнішою (якщо не першою) приманкою для ловлі хижої риби. Також усім відомо, що є блешні типу «ложки» (з широким тілом) і більш вузькотілі. Це, звісно, не всі види, але в цій статті ми поговоримо саме про них.
Важко переоцінити важливість проводки і анімації блешні. І у коливальної блешні, повірте, цих «малюнків» може бути більше, ніж у силіконових приманок чи навіть воблерів. Багато хто, ймовірно, спостерігав, як поводиться окунь чи карась у воді. Коливальна блешня може ідеально передати ці рухи – потрібно лише додати деякі елементи гри. Це або тріпотіння пораненої рибки, або наляканої, яка ніби намагається втекти.
Коливальна блешня повинна мати свою стабільну гру, а все незвичайне їй повинен надавати рибалка. Взагалі, будь-яку блешню корисно поганяти у полі зору, щоб зрозуміти основи її роботи.
З проводок моя найулюбленіша – це придонна. На найповільнішій швидкості. Але з різним оформленням «картинки», так би мовити.
Перший варіант або універсальний. Закидаємо блешню в передбачуване місце проживання щуки і, вибравши слабину, опускаємо на дно. Слабину вибираємо, щоб відчути удар, який часто трапляється саме на фазі падіння відразу після закидання. Уклавши блешню на дно, різким, але коротким рухом вудлища вгору підриваємо її з дна. Вибираємо шнур швидким оборотом котушки і далі робимо ще пару-трійку, але повільніше. Два-три оберти – і пауза. Якщо щука в цей момент поряд, то на цій паузі одразу буде покльовка. Якщо ні, можна повторити, а можна просто продовжити вже рівномірну проводку. Чому я назвав такий спосіб універсальним? Тому що у 9 випадках з 10 він спрацьовував. Якщо не на паузі, то через пару метрів рівномірної проводки. На всіх блешнях, як у ставках, так і на річці. Будь-яку риболовлю, якщо водойма дозволяє, я починаю саме з цієї проводки.
Наступний варіант – з елементами твічінгу. Нічого складного – просто до рівномірної проводки додаєте 3-5 невеликих ривків вудлищем у будь-який момент, який здасться вам більш підходящим. Вудлище при цьому знаходиться у горизонтальному положенні. Гра блешні при таких маніпуляціях чимось нагадує гру воблера, а саме – вона риє то вліво, то вправо.
Іноді має сенс зробити монотонну ривкову проводку. Або ж кілька разів смикнув вудлищем, зробив паузу, знову повторив. Можливо, така проводка нагадує втікаючу рибку? Ніби вона злякалася, прискорилася, зупинилася. Головне, що щуку це приваблює!
Ще один спосіб – майже той самий, що і попередній, але тільки ривки робляться більш різкими, з постійною амплітудою і при вертикальному положенні вудлища. Коливальна блешня при цьому також гуляє з боку в бік і водночас піднімається з дна до поверхні.
Я приблизно на середині проводки виводжу блешню на поверхню і роблю паузу, поки вона знову не впаде на дно. Потім повторюю. Зазвичай покльовки трапляються у поверхневих шарах. На мою думку, такі різкі і незрозумілі рухи нагадують поранену здобич, яка через «проблеми зі здоров’ям» повністю загубилася у просторі і часі. Зазвичай я використовую її, коли всі інші відмовляються працювати. Свого роду як червоне для бика.
Корисно буде вести підрахунок падіння приманки – просто рахувати час від занурення до торкання дна. Таким чином, опрацьовуючи водойму, у вас складатиметься хоча б якась картинка дна – де ямка, де брівка. Коли дно рівне, слід приділити увагу більш глибоким його ділянкам.
Ще важливо при всіх цих ривках і паузах навчитися тримати шнур натягнутим. Щука – риба досить непередбачувана, а її покльовка іноді буває настільки обережною і короткою, що мозок не встигає відправити рукам сигнал на підсічку). Завжди намагайтеся контролювати приманку і будьте готові до зустрічі зі своєю здобиччю в будь-який момент.
Всі ці способи лову не є чимось незвичайним. Це лише те, що я освоїв і як сам це розумію. Їх може освоїти будь-який початківець спінінгіст, такий самий, яким є я. За бажанням ці проводки можна комбінувати, можна додавати якісь нові деталі. Знову повторюся і скажу, що я також не завжди ловлю, але погодьтеся, приємно впіймати хитру і іноді дуже обережну щуку ще й на шматок заліза. Давній такий шматок заліза.
Намагайтеся експериментувати, надати блешні щось нове, цікаве, а не просто коливання з боку в бік. І тоді, повірте, коливальна блешня приємно вас здивує. Тоді, коли інші приманки будуть просто мовчати!
Антон Антипчук, «Школа Рибалки»